Чарівні гриби, які змінюють світогляд - і допоможуть подолати залежності

Нові дослідження показують, що психоделіки можуть змінювати світогляд людей - зокрема таким чином, що допомагає відмовитися від сигарет.

Тютюн складний для відмови. Нікотин, який він містить, викликає таку ж залежність, як кокаїн і героїн - а можливо, навіть сильнішу.

За даними опитувань, близько 70% дорослих курців кажуть, що хочуть кинути. Однак із тих, хто намагається, менш ніж кожен десятий досягає успіху протягом року.

Втім, дедалі більше доказів свідчать, що деякі психоделічні препарати можуть запропонувати частині людей шлях із цієї залежності.

Наприклад, в опитуванні 2017 року 781 людина повідомила, що вживання ЛСД, чарівних грибів або інших психоделіків дозволило їм або скоротити куріння, або повністю кинути.

Чому? Відповідь, здається, має філософський характер. Майже всі, кому вдалося позбутися нікотинової залежності, повідомляли про спільне усвідомлення: вони раптово відчули, що їхні життєві пріоритети або цінності змінилися - зокрема, що куріння більше їм не відповідає.

"Масштаб цього досвіду ніби затьмарив раніше непереборний психологічний виклик - кинути курити", - каже Метью Джонсон, провідний автор дослідження та професор психіатрії й поведінкових наук Університету Джонса Гопкінса у США.

І це не лише свідчення окремих людей. Ці результати підтвердили і в лабораторних умовах. У березні 2026 року Джонсон та його колеги опублікували найпереконливіші на сьогодні докази того, що розмовна терапія в поєднанні з однією дозою псилоцибіну - основної психоактивної сполуки чарівних грибів - є ефективнішою для допомоги людям у відмові від куріння, ніж терапія в поєднанні з нікотиновими пластирами.

Через шість місяців після лікування 42 людини, які отримали дозу псилоцибіну, мали у шість разів вищі шанси кинути курити, ніж учасники групи з нікотиновими пластирами.

Психоделічні препарати залишаються незаконними в більшості країн, а їх використання в дослідженнях або клінічних випробуваннях контролюють. Проте зростає кількість доказів, що вони можуть застосовуватися для лікування низки психічних розладів і залежностей.

"За останні 20 років у Сполучених Штатах не з'явилося жодних нових медикаментів для відмови від куріння, тож потенціал тут захопливий", - каже Меган Пайпер, професорка клінічної психології Університету Вісконсин–Медісон у США, яка не брала участі в дослідженні.

Куріння є причиною смертності та захворювань у світі, якій можна запобігти, додає вона, тож "нам потрібно більше інструментів, щоб допомагати людям кидати курити".

Однак залишається незрозумілим, чому саме чарівні гриби допомагають людям кинути курити, і вчені ставлять під сумнів, чи можна відтворити ці результати в більшій і різноманітнішій популяції, та які психологічні чи фізіологічні механізми насправді діють.

"Ми не дізнаємося багато про те, як це працює, хоча не обов'язково розуміти механізм дії, щоб щось було схвалене FDA", - каже Джонсон.

Психоделіки для лікування залежності

Психоделічні препарати вже давно досліджують через їхній потенціал полегшувати різні види залежності.

У 1950‑х роках дослідники використовували ЛСД для лікування алкоголізму - інколи успішно. MDMA допомагав учасникам клінічних випробувань із розладом, пов'язаним із вживанням алкоголю, скоротити споживання або повністю припинити пити.

Тим часом свідчення та пілотні дослідження вказують на те, що ібогаїн - психоактивний алкалоїд із центральноафриканського чагарнику ібога - може зменшувати симптоми опіоїдної абстиненції та дозволяти деяким людям повністю припинити вживання цих препаратів.

Що стосується зменшення смертності, якій можна запобігти, то робота Джонсона та його колег із використанням псилоцибіну для відмови від куріння "є однією з найбільш переконливих і потенційно найвпливовіших ліній дослідження в науці про психоделіки", каже Лінн Марі Морські, виконавча директорка Асоціації психоделічної медицини, яка не брала участі в дослідженні.

Джонсон, дослідник, який очолює випробування, зацікавився темою відмови від куріння ще у 2006 році. Він часто чув, як люди описували психоделіки як один із найзначущіших досвідів у своєму житті, але як науковець він хотів точно виміряти, що це означає.

"Слова - це лише слова, - каже він. - Мене зрештою найбільше цікавила зміна поведінки".

Він обрав куріння серед інших видів залежності частково з практичних міркувань: порівняно з іншими речовинами, біологічні маркери куріння можна надійніше й дешевше виміряти за допомогою простого аналізу дихання та сечі.

Його цікавило застосування психоделіків до типу залежності, який не пов'язаний з емоційними потрясіннями та травмою "дна", а натомість є так само залежною звичкою, що органічно вписується в повсякденне життя (що в певному сенсі робить її ще складнішою для подолання).

Джонсону знадобилися роки, щоб зібрати початкове дослідження псилоцибіну для відмови від куріння, значною мірою через брак фінансування. Це невелике дослідження, опубліковане у 2014 році, охоплювало лише 15 учасників, які курили в середньому 31 рік і багаторазово намагалися кинути.

Після лікування з використанням психоделіків - із трьома прийомами псилоцибіну в межах структурованої 15‑тижневої програми, що включала когнітивно‑поведінкову терапію, - один учасник повідомив, що взагалі не відчував симптомів тютюнової абстиненції. Інша учасниця сказала, що "це було так, ніби її перепрограмували таким чином, що торкатися сигарети стало неможливо", каже Джонсон.

Через шість місяців після двох‑трьох сеансів терапії з підтримкою псилоцибіну 80% учасників усе ще утримувалися від куріння. Інші поведінкові та фармакологічні методи лікування зазвичай демонструють порівняно скромний рівень утримання - близько 35%. Ідея, здавалося, мала потенціал.

Потенційний вихід

У найновішому дослідженні Джонсон та його колеги залучили 82 учасники і випадковим чином розподілили їх до групи з високою дозою псилоцибіну - капсули з приблизно 30 мг препарату з урахуванням маси тіла - або до групи з нікотиновим пластиром, який носили кілька тижнів.

Під час психоделічного досвіду деякі люди розмірковували над своїми звичками куріння, інші - ні. Усі учасники також отримали 10 сеансів когнітивно‑поведінкової терапії протягом 13 тижнів, приблизно раз на тиждень, під час яких вони обговорювали з терапевтом відмову від куріння.

Через шість місяців 52% учасників у групі псилоцибіну не курили сигарет, порівняно з 25% у групі нікотинових пластирів.

Домінік Морісано, клінічна психологиня та ад'юнкт‑професорка Університету Торонто в Канаді, яка не брала участі в роботі, називає нові результати "надзвичайно цікавими".

"Відмова від куріння - це результат, якого вкрай складно досягти традиційними методами лікування", - каже вона.

На підставі висновків Джонсона та його колег вона прогнозує, що терапія з підтримкою псилоцибіну стане важливим способом приносити людям полегшення.

Пайпер погоджується, що результати нового дослідження "вражають" та "дають надію". Водночас вона додає, що їх потрібно відтворити на більшій і різноманітнішій вибірці.

"Це було невелике пілотне випробування з високоосвіченими, переважно білими учасниками, які мали досвід уживання психоделіків, - каже вона. - Неясно, чи був би псилоцибін таким же ефективним для всіх курців".

Як і в будь‑якому невеликому попередньому дослідженні, досі незрозуміло, чи люди, які кинули курити після прийому псилоцибіну, справді позбудуться цієї звички назавжди, чи можна відтворити такі обнадійливі результати у більших дослідженнях і чи існують ризики та побічні ефекти, які ще не проявилися, каже Джонсон.

Джонсон та його колеги зараз проводять саме таке подальше дослідження: велике подвійне сліпе випробування в кількох різних локаціях.

Воно стало можливим завдяки майже 4 мільйонам доларів фінансування від Національних інститутів здоров'я США - першого гранту уряду США за понад 50 років, наданого для вивчення терапевтичних ефектів психоделічного препарату.

Учасники дослідження отримають дві дози псилоцибіну, що, як підозрює Джонсон, дасть кращі результати для допомоги людям у відмові від куріння, ніж одна доза в останньому експерименті.

Джонсон і його колеги також аналізують дані нейровізуалізації мозку учасників, щоб зрозуміти закономірності, які можуть передбачати відмову від куріння. Втім, він підозрює, що в основі змін лежить поведінкова пластичність.

"Якщо ви довго застрягли в певному шаблоні, це може вас струснути, - каже Джонсон. - Це не гарантія, але це потенційний вихід".

Чому психоделічний досвід працює

Гюль Дьолен, нейробіологиня з Університету Каліфорнії в Берклі, США, каже, що нові результати узгоджуються з відкриттям 2023 року, яке зробили вона з колегами, яке показало, що психоделіки можуть знову відкривати "критичні періоди" в мозку - вікна підвищеної чутливості та пластичності, які зазвичай обмежені дитинством, коли людина найбільш готова до навчання.

У цьому випадку псилоцибін створює "вікно можливостей для формування нових звичок, пов'язаних із курінням, через когнітивно‑поведінкову терапію", - каже Дьолен. Зрештою, стійкість терапевтичної відповіді, ймовірно, є тривалим наслідком переконфігурації старих мозкових патернів.

Морісано припускає, що терапевти, які працюють із пацієнтами з використанням псилоцибіну, могли б ще ефективніше скористатися викликаними препаратом нейропластичними ефектами, запроваджуючи інші механізми подолання куріння, щоб посилити та допомогти підтримувати антидепресивні переваги.

Фізичні вправи та заземлювальні практики, такі як усвідомленість і медитація, наприклад, довели свою здатність допомагати деяким людям кинути курити. За словами Морісано, їх можна інтегрувати в психотерапію до, під час і після сеансу псилоцибіну.

"Залежність - складний результат, який посилюється багатьма чинниками, і будь‑яке справді успішне лікування, ймовірно, теж має включати кілька складових", - каже Морісано.

"У сучасному світі нам потрібно дедалі креативніше підходити до втручань, які ми пропонуємо людям, що борються з проблемами", - додає вона.